Петро саме витягував білизну з пральної машинки, коли почув гучний стукіт у двері. Він пробурчав собі під ніс:
– Кого ще принесло з самого ранку? Знову сусід, мабуть, по гроші прийшов.
Відчинив двері з готовими «теплими» словами, але замість звичного сусіда побачив незнайому жінку. Вона уважно розглядала його, а він знічено пробурмотів:
– Ви, мабуть, помилилися дверима. Я вас не знаю. Може, до моєї Оксани прийшли? Вона на роботі.
Незнайомка склала руки в боки і різко відповіла:
– Ага, працює! Ще й із любчиком, напевно, дуже «зайняті».
Петро розгубився, але швидко опанував себе. Замість продовжувати суперечку на порозі, він запросив жінку в квартиру, щоб уникнути зайвих очей сусідів. Закривши двері, сказав:
– Сідайте й не галасуйте. Поки Оксана не повернулася, з’ясуймо, хто ви така і що тут вигадуєте.
Жінка спокійно сіла на диван, оглянула кімнату й промовила:
– Воно й добре, що її нема вдома. Коли повернеться, будемо всією компанією розбиратися. Ви – щоб відучити свою дружину гуляти, а я – свого чоловіка зупиню. Мене звати Ганна. Я – дружина того, з ким ваша Оксана любов крутить.
Петро відчув, як під ним ніби земля захиталася і здивовано запитав:
– Ви це точно знаєте? Моїй Оксані таке й на гадку не спаде!
Ганна витягнула телефон, відкрила галерею і показала кілька фотографій. На знімках – Оксана з іншим чоловіком, явно не лиш у службових справах. Ганна пояснила:
– Це я їх підловила. Тиждень стежила. Кум і кума мені допомагали. Як бачите, тут не відкрутяться.
Петро мовчав, не знаючи, що сказати. Він часто помічав, як Оксана затримується після роботи, а її телефонні дзвінки під час обіду були все рідше. Але таких доказів він не очікував.
– Що їй ще треба? – вигукнув він. – Усе для неї! Город обробляю, готую їсти, дитину воджу в садок. Ось, навіть прання затіяв.
Ганна заглянула у ванну кімнату, побачила пральний порошок і сказала:
– А ви пробували купувати кращий порошок? Неподалік є новий магазин, де все якісніше й дешевше. Я там працюю, між іншим.
Ганна швидко розговорилася, розповіла Петру, як правильно прати делікатні речі, і навіть порадила вигідні засоби для догляду за одягом. Петро у відповідь приготував бутерброди за п’ять хвилин, чим дуже здивував гостю. Ганна похвалила його, сказавши:
– У вас «бутики» дуже смачні, а чай – взагалі смакота! А чоловік мій навіть каву нормально не зварить. Одного разу готував, коли я хворіла, але так заляпав усе, що довелося купувати нову плиту.
Петро посміхнувся:
– А ви така економна. А моя Оксана тільки витрачає. То нігті наростила довжелезні, то вії наклеїла. Все це дорого, а я мовчу.
Минуло кілька місяців. Петро та Ганна вирішили не розголошувати своїх зогадок, принаймні поки що. Натомість вони знайшли розраду у власному спілкуванні. Коли Оксана та чоловік Ганни були на роботі, їхні обдурені «половинки» знаходили свої спільні інтереси.
І хоч вони спочатку хотіли поквитатися зі своїм половинками, тепер їхні зустрічі стали чимось більшим. І хто знає, чи не знайдуть вони справжнє щастя разом?