Категорії
Історії з життя

Віктор з валізами приїхав до Люби. – Спить уже, мабуть, Любонька. Кохана моя, – подумав він. – Зараз розбуджу її. От вона зрадіє. Але Люба анітрохи не зраділа. – Я на тебе не чекала, Вікторе, – строго сказала вона, не дозволяючи Віктору зайти в квартиру. – Чому ти не подзвонив? У мене гості. – Гості? – Віктор застиг від здивування…

Віктор вже давно обіцяв Любі, що піде від дружини. Але не поспішав із цим.

Продовжити читання “Віктор з валізами приїхав до Люби. – Спить уже, мабуть, Любонька. Кохана моя, – подумав він. – Зараз розбуджу її. От вона зрадіє. Але Люба анітрохи не зраділа. – Я на тебе не чекала, Вікторе, – строго сказала вона, не дозволяючи Віктору зайти в квартиру. – Чому ти не подзвонив? У мене гості. – Гості? – Віктор застиг від здивування…”
Категорії
Історії з життя

Іра прийшла допомогти бабусі поприбирати в квартирі. – Іринко, як я можу тобі віддячити? – запитала бабуся. – Бабусю, нагодуй мене вечерею, і буду дуже вдячна! Марія швиденько розігріла гречку з котлетами. – Іринко, а чого ти не їси? – баба Марія здивовано дивилася на Іру. – Пробач бабусю, але це неможливо їсти. Баба Марія застигла з ложкою в руці…

Часто буває, що у великих сім’ях обов’язково зʼявляється якийсь забезпечений і самотній родич.

Продовжити читання “Іра прийшла допомогти бабусі поприбирати в квартирі. – Іринко, як я можу тобі віддячити? – запитала бабуся. – Бабусю, нагодуй мене вечерею, і буду дуже вдячна! Марія швиденько розігріла гречку з котлетами. – Іринко, а чого ти не їси? – баба Марія здивовано дивилася на Іру. – Пробач бабусю, але це неможливо їсти. Баба Марія застигла з ложкою в руці…”
Категорії
Історії з життя

Коли Марія поверталася з роботи до неї подзвонив чоловік. – Привіт кохана. Завтра у нас будуть гості. Купи продуктів, – сказав він. Марія стояла і нерозуміла, що за гості і про яке свято вона забула. Жінка повернулась додому. – Ти так швидко? – здивувався Михайло. – А я не була в магазині, – відповіла Марія. – А що ж ми на стіл поставимо, – здивувався чоловік. – А не буде ніяких гостей, – раптом заявила Марія. – Як не буде гостей? – застиг від здивування Михайло…

Марія йшла з роботи. По дорозі хотіла зайти в продуктовий магазин, за хлібом та рибою. Задзвонив телефон. Чоловік.

Продовжити читання “Коли Марія поверталася з роботи до неї подзвонив чоловік. – Привіт кохана. Завтра у нас будуть гості. Купи продуктів, – сказав він. Марія стояла і нерозуміла, що за гості і про яке свято вона забула. Жінка повернулась додому. – Ти так швидко? – здивувався Михайло. – А я не була в магазині, – відповіла Марія. – А що ж ми на стіл поставимо, – здивувався чоловік. – А не буде ніяких гостей, – раптом заявила Марія. – Як не буде гостей? – застиг від здивування Михайло…”
Категорії
Історії з життя

Лариса завжди була не такою, як треба. Спідниці короткі, не смачна їжа. Свекруха не знала, які ще небилиці придумати про невістку, щоб її син покинув цю недолугу жінку. Артур непогана людина. Він уперто працює. Не пригадую, щоб Артур довго сидів без роботи. Дружину любив і, якийсь час, на руках носив. На жаль, Артур зробив велику помилку…

Мій друг Артур своїми руками зруйнував сім’ю. Він знайшов чудову жінку. Лариса не сиділа вдома без діла. Вона працювала на городі, постійно бігала у дворі, готувала кілька страв на день. Лариса дуже ввічлива жінка. Вона вихована та тактовна. Ніхто ніколи не чув від неї лайки чи крику.

Продовжити читання “Лариса завжди була не такою, як треба. Спідниці короткі, не смачна їжа. Свекруха не знала, які ще небилиці придумати про невістку, щоб її син покинув цю недолугу жінку. Артур непогана людина. Він уперто працює. Не пригадую, щоб Артур довго сидів без роботи. Дружину любив і, якийсь час, на руках носив. На жаль, Артур зробив велику помилку…”
Категорії
Історії з життя

Коли Таня готувала вечерю на кухню зайшов чоловік. – Тетяно, ти знаєш, який завтра день? – запитав з порога Ігор. – П’ятниця…, – з незрозумілим поглядом відповіла Таня. – Завтра рівно рік, як ми познайомились! Ігор і уявити не міг, що підготувала його дружина на річницю їхнього знайомства…

Пристойно затримавшись на роботі, Таня поспішала додому. Вона працювала бухгалтером, затримуватись на час звітів було для неї справою звичною. Тільки вдома на неї чекав восьмирічний син Андрійко, і Таня дуже переживала, на годиннику – без двадцяти десять. Так надовго вона ніколи не затримувалася.

Продовжити читання “Коли Таня готувала вечерю на кухню зайшов чоловік. – Тетяно, ти знаєш, який завтра день? – запитав з порога Ігор. – П’ятниця…, – з незрозумілим поглядом відповіла Таня. – Завтра рівно рік, як ми познайомились! Ігор і уявити не міг, що підготувала його дружина на річницю їхнього знайомства…”
Категорії
Історії з життя

Чоловік у телефоні знайшов номер колишьньої Дружини і буквально залип у ньому, але так і не наважився подхвонити. Він вийшов з машини і раптом застиг. Може, пройтися? – подумав він. – Подихати свіжим повітрям. Чоловік спустився у підземний паркінг, сів у свою дорогу машину. Автівка безшумно виїхала надвір. Олег повернув у парк. Він вийшов з машини і раптом застиг. Чоловік не вірив своїм очам

Сонячний день манив прогулятися. Крізь листочки дерев пробивалися теплі промені.

Продовжити читання “Чоловік у телефоні знайшов номер колишьньої Дружини і буквально залип у ньому, але так і не наважився подхвонити. Він вийшов з машини і раптом застиг. Може, пройтися? – подумав він. – Подихати свіжим повітрям. Чоловік спустився у підземний паркінг, сів у свою дорогу машину. Автівка безшумно виїхала надвір. Олег повернув у парк. Він вийшов з машини і раптом застиг. Чоловік не вірив своїм очам”
Категорії
Uncategorized

Марина з Петром одружилися, діти були і все було добре. Та одного дня сталося несподіване. Маринка повернулася з роботи, мовчки присіла на диван і сказала чоловікові: – У мене тепер не буде такої гарної зарплати. Тепер у нас буде одинакова зарплата. – Що? Одинакова? – тихо перепитав чоловік. Він не вірив своїм вухам

Ох! Як же все було чудово у Марини з Петром. Одружилися. Купили квартиру. Дитині скоро два роки. І все в них було чудово. Обоє були веселі та щасливі.

Продовжити читання “Марина з Петром одружилися, діти були і все було добре. Та одного дня сталося несподіване. Маринка повернулася з роботи, мовчки присіла на диван і сказала чоловікові: – У мене тепер не буде такої гарної зарплати. Тепер у нас буде одинакова зарплата. – Що? Одинакова? – тихо перепитав чоловік. Він не вірив своїм вухам”
Категорії
Історії з життя

— Софіє, зрозумій ти мене. У мене немає вибору. Я не можу дозволити соіб залишити дітей. Вони бідні мешкають у дитячому будинку. Я їх обов’язково заберу звідти! — це перше, що я почула від чоловіка, коли ми повернулися додому з похорону його рідної сестри.

Мені 27 років і маю двох дітей, нерідних. Завдяки їм я дізналася, що таке справжнє щастя.

Продовжити читання “— Софіє, зрозумій ти мене. У мене немає вибору. Я не можу дозволити соіб залишити дітей. Вони бідні мешкають у дитячому будинку. Я їх обов’язково заберу звідти! — це перше, що я почула від чоловіка, коли ми повернулися додому з похорону його рідної сестри.”
Категорії
Історії з життя

Коли одружувалася моя сестра, то мама відразу сказала, що на весілля можна й не йти, бо чоловік у неї буде бідний. Через півтора року ми до неї прийшли в гості всією родиною і просто були шаленому здвивуванні…

Коли ми з моєю рідною сестрою були ще зовсім маленькі, то часто гралися собі і в наречених: натягнемо на голову тюль і представляємо, що до нас приїхали уявні наречені, роблять нам пропозицію вийти заміж за них, і ми погоджуємося і граємо пишне весілля з великою кількістю гостей.

Продовжити читання “Коли одружувалася моя сестра, то мама відразу сказала, що на весілля можна й не йти, бо чоловік у неї буде бідний. Через півтора року ми до неї прийшли в гості всією родиною і просто були шаленому здвивуванні…”
Категорії
Історії з життя

Галина поверталася із заробітків і вічно жила у старій хаті в селі, яку вона отримала ще від мами. Коли їхала до дітей в гості до міста, то діти аж очі витріщали коли мама тягнула величезні торби. Та довгої її ніхто не чекав, бо, отримавши гостинці одразу матір за стіл аби вона скоріше поїхала, щоб не звільняти їй кімнату…

Копійку до копійки Галина складала аж 10 років, поки працювала в Італії. Діти вже мали свої сім’ї, давно жили самостійним життям.

Продовжити читання “Галина поверталася із заробітків і вічно жила у старій хаті в селі, яку вона отримала ще від мами. Коли їхала до дітей в гості до міста, то діти аж очі витріщали коли мама тягнула величезні торби. Та довгої її ніхто не чекав, бо, отримавши гостинці одразу матір за стіл аби вона скоріше поїхала, щоб не звільняти їй кімнату…”

Копіювання заборонено!