Це історія про мою маму та її брата. Я завжди знала, що в мене є дядько Микола, що живе в Києві. Він до нас не їздив, ми до нього тим більше. Мама розповідала, що дядько живе дуже багато. Його свекри впливові люди дали йому в руки хороший бізнес.
-А що це у тебе в хаті не топлено і чогось не наварено? Чоловік повернеться з роботи, а у тебе і нагодувати нічим? – запитала у Марічки її бабуся, розв’язуючи квітчасту хустку в коридорі.
Андрій стояв біля вікна у своєму кабінеті. Сьогодні був вдалий день. Велика фірма уклала із ними вигідний контракт.
Оксана сиділа на краєчку ліжка, періодично схлипувала і стежила за пересуваннями Максима по кімнаті. Він ходив з кута в кут, потім зайшов у ванну кімнату, вмився, постояв біля підвіконня, і знову почав ходити з кута в кут.
Минулого тижня до мене зателефонувала донька. Але не для того, аби привітати зі святами. Одразу наголосила, що тема для розмови серйозна:
Соломія заміжня 5 років. Зараз у неї є донечка, якій 2 роки. Але в садочок їх поки не беруть, немає місця, обіцяють аж на осінь.
Ми з чоловіком живемо в моїй двокімнатній квартирі. Іван – людина непогана, у нас двоє дітей. У мого чоловіка це другий шлюб, в нього ще є старша донька.
– Мам, у тебе ж є гроші, чого ти собі всього шкодуєш?, – відкриваючи холодильник, який був майже пустий, запитала я маму.
Заміж Олена вийшла в 18 років. Атестат в школі отримала і в ЗАГС. Любила вона Олега ще з п’ятого класу, коли вони переїхали в село і оселилися в сусідньому будинку.
Батько завжди казав Кирилові, що чоловік має бути сильним, мужнім, строгим і конкретним. Ніяких сантиментів!