-Та не думай ти нічого такого Таня! Іринці твоїй зі мною добре буде. У місті знаєш яке життя? А наречених скільки? Буде розумна, то й заміж швидко вискочить, – говорила Оксана і сьорбала з чашки чай.
Не встигла Олена зайти на роботу, як Аня зробила великі очі і сказала їй:
– Діточки, як добре, що ви у мене є! А з ким з вас я житиму, коли повернуся додому? – пригощаюся я за столом наїдками, які приготувала дочка з невісткою, і так, у формі жарту, вирішила прояснити ситуацію.
Коли я віддавала свою хату в селі сину, то вже тоді мені нило у душі і млоїло, ніби ж відчувала, що оберне все от так. Ну, але тоді мені невістка так співала, син мало на руках не носив. Де ж ділось усе тепер?
Ірино, що з тобою? – схвильовано запитала Леся, – кличу тебе, кличу, а ти зовсім не відзиваєшся, ніби й не чуєш мене.
Свою молодшу сестру Віру я в дитинстві дуже любив, оберігав від усіх, і називав її не інакше як Віруня. Але то було давно. Доросле життя нас обох дуже змінило. І зараз виникла така ситуація, що ми з сестрою можемо стати ворогами на все життя, а мені найменше цього б хотілося.
Сьогодні в нашу редакцію прийшов лист, який не міг залишити нас з колегами байдужими.
Оце у мене в родині закрутилося – діти через гроші мої пересварилися між собою, а я ще навіть додому не доїхала. Син вважає, що гроші я йому маю віддати, бо все життя я лише своїй дочці, сестрі його допомагала. А дочка щиро переконана, шо все моє – її, бо вона навіть не уявляє, як їй жити без моєї фінансової підтримки.
Ми з Ярославом вже 7 років живемо разом у шлюбі. Здається, ніби ціла вічність минула, відколи ми разом.
– Якщо ти вже спитала моєї думки, то я проти. Виходити заміж в твоєму віці, мамо, не найкраща ідея, – заявила мені донька, коли я їй оголосила, що сусід зробив мені пропозицію і я планую виходити заміж.