СТОРІНКА

Мало хто тікав з-під вінця, а от я це зробила і з хлопцем якого бачила вперше за багато років. Хоча, як втікала, мама ж мені б не пробачила того, що стільки грошей змарнувала на весілля. Тому діло було так.

Я з Петром сиділа за однією партою з першого класу і не могла налюбуватися його великими карими очима.

Марина, як лише вийшла заміж, поїхали з чоловіком жити до столиці. Вони обоє з бідних сімей, тому на якусь допомогу родини навіть не могли розраховувати, на жаль.

Отож, знала я добре Бориса, знала, що любить з друзями посидіти, але хто тоді не сидів? Хіба ви не дівочими великими компаніями, коли хлопців гурба і дівчат, вже на долинці співи і гостина, то хтось відмовлявся? Ось взимку було важче, бо вже на морозі не дуже й наспіваєшся. Тоді на вагу золота були хати, де або ніхто не жив, або батьки були за кордоном, це було взагалі свято.

Після весілля Марія поїхала жити до чоловіка в місто. Тепер вона господиня трикімнатної квартири!

З невісткою у мене завжди були чудові стосунки. Ми ніколи не сварилися, завжди підтримували одна одну. Коли моя невістка Віка потрапила до лікарні, я одразу прийшла на допомогу — забрала онуку до себе. Нещодавно я вирішила зробити для них великий подарунок — передати одну зі своїх квартир. Вони ще молоді, їм потрібно мати власний куточок. На той момент у мене вже була дворічна онучка, а невдовзі мав народитися онук. Я мала дві квартири: в одній жила сама, а іншу здавала в оренду. Ці гроші були моїм основним джерелом доходу, але після обговорення з дітьми ми домовилися, що вони поживуть у тій квартирі.

– Щось ти багато наготувала сьогодні, Людо, наче на весілля.

Де гроші, сину? – схопилася я за голову, коли приїхала додому і побачила, що нічого з того, про що син говорив мені по телефону, навіть близько немає.

Михайле, що з тобою таке? – Дружина з підозрою вдивлялася в обличчя свого чоловіка, який чомусь з якимось особливим сумом доїдав свіжоприготовлений Лідою. – Тобі не подобається омлет, який приготувала? Можливо, пересмажила чи пересолила?