Категорії
Історії з життя

Вечір обіцяв бути звичайним, я готувала вечерю, саме ту яку так сильно любить мій чоловік але доля вирішила внести свої корективи. Коли я вийшла з кухні з тарілками, побачила, як Андрій швидко пакує валізу

Той вечір вечір був схожий на сотню інших і ніщо не віщувало біди. Я приготувала вечерю, ще бігала перед тим по магазинах, шукала індичатину, яку так любить мій чоловік, хотіла йому приємний сюрприз зробити. Але в підсумку вийшло так, що це чоловік зробив мені сюрприз, і недуже приємний.

Категорії
Історії з життя

Хвилина за хвилиною тягнулася нескінченно. Степан все не зважувався вийти з кухні і сказати хоч слово. Мені нічого не залишалось, як піти. А так хотілося почути від нього відповідь, адже я мала йому важливу новину

Минали хвилини, але Степан так і не наважувався вийти до мене з кухні та щось вирішити і я встала та пішла геть. Хоча мала була сказати, що вже чекаю на дитину від нього.

Категорії
Історії з життя

Перебуваючи далеко від дому, в тиші грецького узбережжя, Олександра усвідомила, що все життя присвятила іншим. Тепер, коли настав час дбати про себе, вона зіткнулася з несподіваним опором власних дітей, їхнім бажання поділити спадок ще при живій матері. Жінка не розуміла, як їй бути далі

Олександра все своє життя жила для інших. Ще з дитинства вона була найбільш відповідальною і працьовитою в родині. Як старша дитина в багатодітній сім’ї, вона змалку брала на себе роль няньки для інших.

Категорії
Історії з життя

Тамара закінчувала робочий день, коли до неї підійшла колега Ольга. Жінки ледь знайомі, і раптом Ольга робить їй несподівану пропозицію: прийти на день народження, Тамара одразу здивувалася, але коли вона почула, що її попросила Ольга далі вона остовпіла

Робочий день добігав кінця. Вся робота була виконана, справи закінчені, але додому ще не підеш, і останні півгодини Тамара просто сиділа за столом та з важливим виглядом переглядала сайт знайомств.

Категорії
Історії з життя

Я мріяла про затишне сімейне гніздечко, про спільне майбутнє. З Артуром все складалося так добре, що я була впевнена: це саме те, чого я хочу. Але доля вирішла зовсім інакше

Отож, я вже кажу, що переросла всі ті наївні сподівання, які мають дівчата, коли виходять заміж: щоб їх на руках носили і купували все, що вони хочуть, робили їх щасливими.

Категорії
Історії з життя

Поїхала на вихідні в село до мами. А що це за пані така на авто у нашому селі робить? Тут такі жінки рідкість, – почула знайомий чоловічий голос. Озирнулася і на мить остовпіла, – Миколо, а ти коли собі останній раз одяг купував? Он черевики вже зносилися, діряві які

Надія поверталася з села у місто на своєму авто. Вона провідувала свою стареньку маму, сумно було залишати її маленьку затишну хатину, де матуся щоразу називала її донечкою, хоча їй вже давно за 40.

Категорії
Історії з життя

У двадцять здавалося, що це кохання на все життя. Діяла на імпульсах, не замислюючись про наслідки. Тепер розумію, що була молода і необачна. Тоді, у юності, здавалося, що це все так романтично і більше нічого не потрібно

Мало хто тікав з-під вінця, а от я це зробила і з хлопцем якого бачила вперше за багато років. Хоча, як втікала, мама ж мені б не пробачила того, що стільки грошей змарнувала на весілля. Тому діло було так.

Категорії
Історії з життя

Все життя мріяла про одного, витратила багато сил, щоб отримати те, чого хотіла, а вийшла заміж за іншого. Тепер розумію, що справжнє щастя – це не те, що ми випрошуємо, а те, що Бог готує для нас

Я з Петром сиділа за однією партою з першого класу і не могла налюбуватися його великими карими очима.

Категорії
Історії з життя

Коли Данило обрав кар’єру державного службовця, на Марії лежала вся відповідальність за сімейний бюджет. Вона працювала не покладаючи рук, щоб звести кінці з кінцями. Та коли фінансове становище покращилося, Данило раптом забув про її жертви, заявляючи, що тепер все тримається на ньому

Марина, як лише вийшла заміж, поїхали з чоловіком жити до столиці. Вони обоє з бідних сімей, тому на якусь допомогу родини навіть не могли розраховувати, на жаль.

Категорії
Історії з життя

Свекруха винувато посміхалася: “Такий він у мене добрий”. А я бачила чергову картину сплячого подарунка під дверима. Вона намагалася якось заговорити мене, а це мене ще більше дратувало, як же мене це все дістало…

Отож, знала я добре Бориса, знала, що любить з друзями посидіти, але хто тоді не сидів? Хіба ви не дівочими великими компаніями, коли хлопців гурба і дівчат, вже на долинці співи і гостина, то хтось відмовлявся? Ось взимку було важче, бо вже на морозі не дуже й наспіваєшся. Тоді на вагу золота були хати, де або ніхто не жив, або батьки були за кордоном, це було взагалі свято.

Копіювання заборонено!