Денис прискіпливо поправив краватку, провів пальцями по бездоганно підстрижених скронях, трохи покрутив головою, перевіряючи, чи не туго він затягнув вузол.

Денис прискіпливо поправив краватку, провів пальцями по бездоганно підстрижених скронях, трохи покрутив головою, перевіряючи, чи не туго він затягнув вузол.
Робочий день закінчився, залишивши позаду звіти, стоси паперів і дзві6н телефонів. Ольга з усім невеликим жіночим колективом вийшли надвір і, за давньою традицією, зупинилися біля входу, щоб поділитися один з одним планами на вихідні. Алла Вікторівна, підставивши обличчя сонцю, задоволено заплющила очі і защебетала:
-Все заніс, – запитала Таня в чоловіка, який ледь поставив дві величезні картаті сумки в коридорі.
Ніно Іванівно, моя, свекруха, напевно, сто тисяч разів пошкодувала про скоєне. Але, як кажуть, слово не горобець, тож нехай не ображається на мій досить оригінальний вчинок. Знову ж таки, буде що згадати довгими зимовими вечорами. Наприклад те, що вона втратила сина, онуків і невістку, тобто – мене.
Петро саме витягував білизну з пральної машинки, коли почув гучний стукіт у двері. Він пробурчав собі під ніс:
Він навіть очей не став ховати, мовляв, не моє рішення, то які до мене питання? Питаю, чи знав, а він так спокійно і впевнено: “Ну так, без мене те все не могло бути оформлено”. Найприкріше – розуміти, що рідна мама все те і вигадала і це, після стількох років що я біля неї була?
За своїм характером я людина дуже спокійна, тому іноді мені в житті буває дуже важко, бо я не можу ні слова впоперек комусь сказати, щоб на мене не образився хтось, та й свою точку зору на роботі не можу висловити дуже часто, адже, якщо комусь щось не сподобається, то потім буде купа зайвих пліток і кривих поглядів в мою сторону.
Відрахувавши рівно третину від зарплатні я понесла гроші у наш сховок. Я любила ці моменти: докласти до купки звичну суму перерахувати всі гроші, що там лежать і відчути, як на душі стає тепліше і спокійніше – сину на навчання вистачить. Відчинила шафу почала шукати конверт, але не знаходила. Вигорнула все, однак, його не було. Набрала Ігоря: “Не шукай, я взяв і витратив” почула у слухавці.
– То ви, свахо, у всьому винні. Тепер через вас ми обидві внуків не бачимо, – каже мені моя сваха Люба.
Найприкріше, що чоловік осторонь одразу тримався. Бачте, він відношення до мого житла ніякого не має, якби вирішувати мав право, то тільки про свою власну квартиру, ту в якій ми нині живемо. А оскільки квартира, про яку мова зайшла – моя, то саме мені і говорити із його сім’єю.
Копіювання заборонено!