Категорія: Історії з життя

Категорії
Історії з життя

Коли Таня готувала вечерю на кухню зайшов чоловік. – Тетяно, ти знаєш, який завтра день? – запитав з порога Ігор. – П’ятниця…, – з незрозумілим поглядом відповіла Таня. – Завтра рівно рік, як ми познайомились! Ігор і уявити не міг, що підготувала його дружина на річницю їхнього знайомства…

Пристойно затримавшись на роботі, Таня поспішала додому. Вона працювала бухгалтером, затримуватись на час звітів було для неї справою звичною. Тільки вдома на неї чекав восьмирічний син Андрійко, і Таня дуже переживала, на годиннику – без двадцяти десять. Так надовго вона ніколи не затримувалася.

Продовжити читання “Коли Таня готувала вечерю на кухню зайшов чоловік. – Тетяно, ти знаєш, який завтра день? – запитав з порога Ігор. – П’ятниця…, – з незрозумілим поглядом відповіла Таня. – Завтра рівно рік, як ми познайомились! Ігор і уявити не міг, що підготувала його дружина на річницю їхнього знайомства…”
Категорії
Історії з життя

Чоловік у телефоні знайшов номер колишьньої Дружини і буквально залип у ньому, але так і не наважився подхвонити. Він вийшов з машини і раптом застиг. Може, пройтися? – подумав він. – Подихати свіжим повітрям. Чоловік спустився у підземний паркінг, сів у свою дорогу машину. Автівка безшумно виїхала надвір. Олег повернув у парк. Він вийшов з машини і раптом застиг. Чоловік не вірив своїм очам

Сонячний день манив прогулятися. Крізь листочки дерев пробивалися теплі промені.

Продовжити читання “Чоловік у телефоні знайшов номер колишьньої Дружини і буквально залип у ньому, але так і не наважився подхвонити. Він вийшов з машини і раптом застиг. Може, пройтися? – подумав він. – Подихати свіжим повітрям. Чоловік спустився у підземний паркінг, сів у свою дорогу машину. Автівка безшумно виїхала надвір. Олег повернув у парк. Він вийшов з машини і раптом застиг. Чоловік не вірив своїм очам”
Категорії
Історії з життя

— Софіє, зрозумій ти мене. У мене немає вибору. Я не можу дозволити соіб залишити дітей. Вони бідні мешкають у дитячому будинку. Я їх обов’язково заберу звідти! — це перше, що я почула від чоловіка, коли ми повернулися додому з похорону його рідної сестри.

Мені 27 років і маю двох дітей, нерідних. Завдяки їм я дізналася, що таке справжнє щастя.

Продовжити читання “— Софіє, зрозумій ти мене. У мене немає вибору. Я не можу дозволити соіб залишити дітей. Вони бідні мешкають у дитячому будинку. Я їх обов’язково заберу звідти! — це перше, що я почула від чоловіка, коли ми повернулися додому з похорону його рідної сестри.”
Категорії
Історії з життя

Коли одружувалася моя сестра, то мама відразу сказала, що на весілля можна й не йти, бо чоловік у неї буде бідний. Через півтора року ми до неї прийшли в гості всією родиною і просто були шаленому здвивуванні…

Коли ми з моєю рідною сестрою були ще зовсім маленькі, то часто гралися собі і в наречених: натягнемо на голову тюль і представляємо, що до нас приїхали уявні наречені, роблять нам пропозицію вийти заміж за них, і ми погоджуємося і граємо пишне весілля з великою кількістю гостей.

Продовжити читання “Коли одружувалася моя сестра, то мама відразу сказала, що на весілля можна й не йти, бо чоловік у неї буде бідний. Через півтора року ми до неї прийшли в гості всією родиною і просто були шаленому здвивуванні…”
Категорії
Історії з життя

Галина поверталася із заробітків і вічно жила у старій хаті в селі, яку вона отримала ще від мами. Коли їхала до дітей в гості до міста, то діти аж очі витріщали коли мама тягнула величезні торби. Та довгої її ніхто не чекав, бо, отримавши гостинці одразу матір за стіл аби вона скоріше поїхала, щоб не звільняти їй кімнату…

Копійку до копійки Галина складала аж 10 років, поки працювала в Італії. Діти вже мали свої сім’ї, давно жили самостійним життям.

Продовжити читання “Галина поверталася із заробітків і вічно жила у старій хаті в селі, яку вона отримала ще від мами. Коли їхала до дітей в гості до міста, то діти аж очі витріщали коли мама тягнула величезні торби. Та довгої її ніхто не чекав, бо, отримавши гостинці одразу матір за стіл аби вона скоріше поїхала, щоб не звільняти їй кімнату…”
Категорії
Історії з життя

Дружина прийшла з роботи з нічної зміни рано і застила на порозі. На кухні біля плити стояла її кума Галя. – Я тут рано встала і подумала – а чи не з’їздити до тебе, оладки посмажити, – почала кума. Буди чоловіка і давайте снідати! Марічка продовжувала дивитися на куму у глухому ступорі…

Марічка з Галиною дружили ще з коледжу.

Продовжити читання “Дружина прийшла з роботи з нічної зміни рано і застила на порозі. На кухні біля плити стояла її кума Галя. – Я тут рано встала і подумала – а чи не з’їздити до тебе, оладки посмажити, – почала кума. Буди чоловіка і давайте снідати! Марічка продовжувала дивитися на куму у глухому ступорі…”
Категорії
Історії з життя

– Доню, ми з батьком забули поговорити про твій день народження! – подзвонила доньці Лізі Зоя Володимирівна. – Я тобі надішлю список гостей, глянеш. Раптом когось забули… – У мене не вийде, – сказала Ліза. – Я не зможу приїхати в село. – Як це? – запитала жінка. – Мамо, я ж на роботі, – сказала дівчина. – Нічого не хочу чути! – взяв слухавку батько Лізи. – Якщо не приїдеш, більше нам не дзвони. Ліза не знаходила собі місця. Вона й не знала, що батьки таки вирішили запросити гостей. Всі сіли за стіл і тут батьки Лізи зрозуміли, що сталося найгірше

Павло Олексійович та Зоя Володимирівна натішитися не могли на свою єдину дочку Лізу, яка з’явилась у них, коли обом перевалило за сорок.

Продовжити читання “– Доню, ми з батьком забули поговорити про твій день народження! – подзвонила доньці Лізі Зоя Володимирівна. – Я тобі надішлю список гостей, глянеш. Раптом когось забули… – У мене не вийде, – сказала Ліза. – Я не зможу приїхати в село. – Як це? – запитала жінка. – Мамо, я ж на роботі, – сказала дівчина. – Нічого не хочу чути! – взяв слухавку батько Лізи. – Якщо не приїдеш, більше нам не дзвони. Ліза не знаходила собі місця. Вона й не знала, що батьки таки вирішили запросити гостей. Всі сіли за стіл і тут батьки Лізи зрозуміли, що сталося найгірше”
Категорії
Історії з життя

– Навіть не мрій. Я виходжу заміж, а ти гарний, тож знайдеш собі іншу, – процідила якось Анна, коли хлопець зустрів її біля під’їзду увечері. – Ах, так…

Того дня Роман з Іринкою поверталися дуже пізно додому, були вони дуже зморені, але на душі було радісно та спокійно. Хлопець надто міцно та водночас дуже ніжно тримав її за руку, а в іншій ніс повний кошик. Із сусіднього села долинав святковий пасхальний дзвін, потім до нього долучився з іншого. Вдалині загуркотів поїзд. Світало.

Продовжити читання “– Навіть не мрій. Я виходжу заміж, а ти гарний, тож знайдеш собі іншу, – процідила якось Анна, коли хлопець зустрів її біля під’їзду увечері. – Ах, так…”
Категорії
Історії з життя

Таня мені це набридло! Твоя бабця поводиться, немов у стайні. І запах вонючий цей вже терпіти не можу! Давай твою бабусю відвеземо до її рідні, а замість неї яраз з нами житиме моя мати, – випалив дружині В’ячеслав…

Чим більше Слава, мій чоловік, говорив, тим гостріше я розуміла, як сильно помилилася у цій людині. Його фрази жалили, мов бджоли, і я до глибини душі в ньому розчарувалася. Як же я не змогла розглянути в ньому цю гнилицю? Чи у всіх закоханих рожеві окуляри на очах? Що ж, спасибі, що допоміг мені їх зняти.

Продовжити читання “Таня мені це набридло! Твоя бабця поводиться, немов у стайні. І запах вонючий цей вже терпіти не можу! Давай твою бабусю відвеземо до її рідні, а замість неї яраз з нами житиме моя мати, – випалив дружині В’ячеслав…”
Категорії
Історії з життя

Арина Григорівна мирно спала на дивані, як раптом голосно задзвонив телефон. Жінка аж підскочила від несподіванки. На іншому кінці дроту почувся голос дочки…

Арина Григорівна мирно спала на дивані, як раптом голосно задзвонив телефон. Жінка аж підскочила від несподіванки. На іншому кінці дроту почувся голос дочки Наталії.

Продовжити читання “Арина Григорівна мирно спала на дивані, як раптом голосно задзвонив телефон. Жінка аж підскочила від несподіванки. На іншому кінці дроту почувся голос дочки…”

Копіювання заборонено!