Категорії
Історії з життя

Ніна готувала для Каті незабутній сюрприз на день народження. Вона сподівалася застати її зненацька. Але коли Ніна тихо увійшла в квартиру, її плани звалилися. У ванній шуміла вода, а в залі лунав голос сестри, яка розмовляла по телефону. Затамувавши подих, Ніна прислухалася… краще б вона не приходила

– Ніно, що з тобою? – схвильовано запитала Віра. – Кличу тебе, кличу, а ти не реагуєш, ніби не чуєш.

Категорії
Uncategorized Історії з життя

З появою переселенки в домі Марти, як справжньої принцеси, звикла, щоб їй все подавали на тарілочці. Перетворила маму на свою служницю. Але з часом стало зрозуміло, що гостя зовсім не збирається цінувати мамину доброту

Моя мама родом із невеличкого села на Львівщини, там і живе. Стільки років приїжджаю в гості, а такого нахабства ще не бачила! Вже три місяці поруч із мамою поселилась переселенка. Марта із Куп’янського району Харківської області. Їй сільська рада житло виділила. Не минуло дня, щоб вона щось у мами не просила. То овочі з городу, то солі чи перцю до закруток, то яблук.

Категорії
Історії з життя

Костя розлютився і почав кричати, що ми з донькою його розоряємо, що на нас неможливо заробити звинувачуючи нас у тому, що ми його довели до ручки своїми матеріальними потребами

Я здивовано слухала чоловіка Костика і зрозуміла, що я перебуваю на атракціоні нечуваної жадібності. Він і так нам із донькою Олесею гайки затягнув – далі нікуди, але не бажає зупинятися на досягнутому. Іноді мені здається, що в глибині душі Костя мріє, щоб ми з Олесею носили на собі «маєчки» із супермаркетів та харчувалися святим духом. Він же в цей час складатиме гроші в кухоль і чахне над ними, немов Кощій.

Категорії
Історії з життя

Дочка накинулася на мене з криками: “Зізнавайся, ти вкрала гроші?”, – я не могла повірити своїм вухам, її звинувачення було таким несподіваним і безпідставним, що я просто застигла.

Мені вже 74 роки, давно на пенсії. Та так важко, як цьогоріч, мені ще не було. Пенсія – 6 тисяч. А комунальні страшенно виросли. У мене вдома все на світлі – опалення, гаряча вода. От уявіть, навіть в теплу пору я вже 1500 гривень лише за електроенергію платила. Та кілька тижнів тому похолодало, почала вночі конвектор вмикати.

Категорії
Історії з життя

Донька вбігла до кімнати з новиною: Мамо, під’їхала вантажівка, шукає нас!” Тетяна переконалася, що нічого не замовляла. Хвилину потому задзвонив телефон. Це була свекруха. Бачила машину? – запитала вона. – Відкривай ворота! Тетяна була в повній розгубленості

Світлана Андріївна розмовляла по телефону з дочкою.

Категорії
Історії з життя

Усьому ж початок і кінець, особливо коли перходити межу. Твої прохання про допомогу більше не будуть мною почуті. Мамо я більше не буду цапом відбувайлом

Даша від матері з’їхала два роки тому, у двадцять чотири роки. Майже рік молода дівчина перебивалася випадковими заробітками, у серйозні компанії її без досвіду не брали. Але Дар’ї все ж таки пощастило.

Категорії
Історії з життя

Ти думав тільки про себе і свою дочку! Як ти міг так вчинити зі мною? Я ж завжди була поруч з тобою. У мене був план на твій спадок, але ти все зіпсував! – кричала Ірина на чоловіка, відчуваючи себе обманутою

Своє життя Ірина звикла будувати сама. Вже в юності, коли їй було лише двадцять два роки, жінка раптом зрозуміла: навіщо їй, дамі, працювати, якщо є джентльмени? «Хотілок» багато — на все не заробиш. Та й чи це треба їй, стрункій, ефектній кокетці? Чи не простіше поплескати очима перед якимось солідним чоловіком і з легкістю отримати бажане?

Категорії
Історії з життя

Радісна Христина спостерігала, як Олег стає на одне коліно. “Ми вже одружені”, – засміялася вона. Проте, її посмішка зникла, коли почула його наступні слова

Олег одружився з Христиною, коли йому було дев’ятнадцять років. І хоча багато хто вважав їх надто молодими для такого серйозного кроку, їхнє кохання було таким сильним, що вони були впевнені у своєму рішенні.

Категорії
Історії з життя

Мамо, все має свою межу. Я більше не буду терпіти твої витівки. На мою допомогу ти більше розраховувати не можеш

— Ой, як же тут тісно, ​​- плакала Ельвіра Іванівна, ерзаючи на новому стільці, і розглядаючи, вкотре, квартиру-студію загальною площею двадцять дев’ять квадратів, – Корова ляже і хвіст нікуди подіти.

Категорії
Історії з життя

Ти завжди була така недолуга. Ну, що ж, на такого чоловіка й заслуговуєш, ти сама на це підписалась, – фиркнула мені мама коли я їй повідомила, що виходжу за чоловіка який виховує дитину самостійно

– Мамо, чому ти так реагуєш? Роман чудовий чоловік, у нього вихована донька.

Копіювання заборонено!