— Ваше прохання… Це верх нахабства. Закатайте свою губу назад і пішли геть із мого будинку! — Лариса різко відчинила вхідні двері.
Категорія: Історії з життя
Я попросила місяць спокійно пожити з онуками. Грошей тобі лишила, наш дім лишила… Як тобі на думку прийшло так накосячити? — Олена увірвалася до вітальні.
— Це ти винна, – щодня чула Маргарита, – це ти тата замучила своїми причіпками! Чого тобі не вистачало? Навіщо ти йому постійно скандали влаштовувала?
— Та що за нісенітниця? Я пам’ятаю, що вчора купувала сирні сирки! Куди вони поділися? – бурчала Віра Тимофіївна, перевертаючи все в холодильнику буквально догори дном.
Лідія була жінка серйозна і незалежна. Все в сім’ї мало бути під її контролем – і чоловік, і діти.
Спілкування з матір’ю не було звичним для Артура. Він став рідкісним гостем у сім’ї після того, як спочатку почав винаймати житло, а потім купив собі невелику студію. Зараз чоловік активно готувався до весілля зі своєю коханою Анною. Вони зустрічалися вже два роки і вирішили одружитися. Артур збирав на весілля, бо хотів, щоб цей день запам’ятався його обраниці, назавжди закарбувався у пам’яті, як найкращий. Артур вирішив, що скупитися ні на що не буде, а потім вони ще вирушать у подорож.
— Машко, дай свою машину, – не привітавшись із сестрою, перейшов до головного молодший брат.
— Вечеря готова? Іди обслуговуй чоловіка, дружино! — гукнув Ельдар. Він повернувся з роботи і застав Аріну за комп’ютером. — Що, знову нісенітниці дивишся? — Він зауважив, що вона перегортала стрічку у соціальній мережі.
.Заява чоловіка пролунала, як грім серед ясного неба. Рита притискала до грудей свого сина і злякано дивилася на Семена. Ця дитина була пізньою, але такою довгоочікуваною. Про вагітність Рита дізналася в тридцять сім. Вона вже майже втратила надію, а тут така радісна новина. Зраділа не тільки Рита, її чоловік літав від щастя. Він казав, що тепер сім’я нарешті стане повноцінною. Рита ні в чому не знала потреби. Чоловік робив усе, щоб його вагітній дружині було зручно. Найкращі лікарі, все тільки найкраще, і ось малюк з’явився на світ. У день виписки Семен поводився якось дивно: занадто холодно, відсторонено. Він ніби й не радів зовсім. Рита дуже здивувалася. Вона переживала і думала, що чоловік уже пошкодував, що в такому віці вони наважилися народити дитину. Однак пізніше все змінилося. Семен багато часу проводив біля ліжечка сина, допомагав дружині, і вона зрозуміла, що всі побоювання були марними. Минуло дев’ять місяців. Весь цей час маленький Толік перебував на грудному вигодовуванні, але потихеньку Рита давала синові прикорм.
Ліля відчула неприязнь до майбутньої свекрухи, Ірини Павлівни, з першої зустрічі. Зовні все здавалося краще нікуди: привітна широка посмішка, ласкаві слова та звернення «Лілечка» – занепокоєння про те, що молодій гості незручне місце за столом дісталося. Проте, дівчина відчувала всім тілом, що відбувається щось, що підозріло нагадує дешеву виставу, в якій режисер і виконавець головної ролі – одне й те саме обличчя.