Здавалося, що ця пара — приклад гармонії та краси. Що ж сталося? Відповідей ніхто не знав, а телефон Олександра був постійно зайнятий або взагалі поза зоною. Навіть його мама не могла пояснити ситуацію.
Категорія: Історії з життя
– Свахо, мова йде про ваших онуків, тому я не розумію, про що ви говорите? – каже мені мама моєї невістки.
Сергій сів на лавку. Від довгої ходьби ноги трохи втомилися.
Льоня доїв котлету, акуратно підібрав з тарілки залишки пюре і подивився на дружину. Марійка сьогодні перебувала в чудовому настрої і навіть щось наспівувала, домиваючи посуд.
Оля йшла задоволена з роботи. З ранку все було як завжди: вона встала раніше за всіх, приготувала сніданок, нагодувала чоловіка та доньку. Провівши доньку до школи, поїхала на роботу.
-Та не думай ти нічого такого Таня! Іринці твоїй зі мною добре буде. У місті знаєш яке життя? А наречених скільки? Буде розумна, то й заміж швидко вискочить, – говорила Оксана і сьорбала з чашки чай.
Не встигла Олена зайти на роботу, як Аня зробила великі очі і сказала їй:
– Діточки, як добре, що ви у мене є! А з ким з вас я житиму, коли повернуся додому? – пригощаюся я за столом наїдками, які приготувала дочка з невісткою, і так, у формі жарту, вирішила прояснити ситуацію.
Коли я віддавала свою хату в селі сину, то вже тоді мені нило у душі і млоїло, ніби ж відчувала, що оберне все от так. Ну, але тоді мені невістка так співала, син мало на руках не носив. Де ж ділось усе тепер?
Ірино, що з тобою? – схвильовано запитала Леся, – кличу тебе, кличу, а ти зовсім не відзиваєшся, ніби й не чуєш мене.