Заміж я виходила по любові. Разом ми вже чотири роки, зараз у нас не все добре, думаю, що скоро чоловік збере речі і піде до своєї матусі, на яку він спускає майже всю зарплату. Тому що я вже втомилася утримувати нашу сім’ю і постійно підтримувати чоловіка, який про нікого, крім своєї мами, не думає.
Марина поспішала додому, бо треба було встигнути приготувати святкову вечерю. Адже цього дня вона хотіла сказати чоловікові, що чекає на дитину.
– Ти дозволив їй дивитися на себе весь вечір? – повернувшись з ресторану додому, почала Віра.
Ганна закінчила інститут і повернулася до свого рідного містечка, що розкинулося на березі річки. Вона повернулася на свою малу батьківщину ще й тому, що тут на неї чекав Степан, у них давнє шкільне кохання. Степан закінчив місцевий технікум та працював на водієм на підприємстві.
— З якого приводу свято? — Олексій прийшов із роботи і побачив дружину біля плити. На столі вже стояв гарний салатник з улюбленим «крабовим» салатом, а аромат печених овочів розносився по будинку, зігріваючи та роблячи атмосферу затишною.
Артур і Євангеліна вибралися на дачу, яку купили батьки чоловіка ще в той час, коли їх два близнюки були маленькими.
— Мама? — Гліб навіть очі протер, відчинивши двері.
Люба стояла посеред кухні, спершись на стіл. З очей мало блискавки не летіли, а голос був сповнений образи та гніву. Вітя сидів за столом, дивлячись на свою чашку з чаєм. Він уже знав, що це буде довга розмова і морально готувався до цього.
Копіювання заборонено!