Оксана останнім часом все частіше замислювалася про свою долю і своє життя.

Було вже дуже пізно і Ганна вже збиралася спати, як раптом задзвонив телефон.
Дощ восени – це звичне явище, але чомусь Люба сподівалася, що ця осінь буде сухішою. Погода і справді була не по-осінньому теплою і сонячною, наче знала, що на дощ у Люби немає в що взутися. Але на календарі 9 листопада, за вікном сильний дощ, природа таки повернулася до свого.
Діти виросли і жили окремо, тож її нічого в житті не обтяжувало. Будучи жінкою енергійною, вона купила будиночок, швидко добудувала веранду, упорядкувала ділянку і зрозуміла, що для повного щастя не вистачає справжньої криниці.
Макс, відповідаючи судді, планував зовсім інше життя. Таке суворе чоловіче братерство, без вічних повчань матері. А батько взяв і знову одружився!
Улюблені квіти Зіни Тетяна купила ще вранці. Не те щоб вона збиралася прийти до подруги з самого ранку.
Любов Василівна проплакала весь вечір. Сьогодні вона виставила на продаж свій будинок в селі. Ніколи не думала, що таке станеться!
У Кіри раптово розплющились очі на свекруху, Інну Михайлівну. Весь цей час вона дуже майстерно грала роль доброї «другої мами», а по суті це була «вовчиця в шкурі овечки». Потрібно було слухати батьків, адже мама одразу сказала свого часу:
— Коли ти вже розлучишся? Твоя дружина та дитина заважають нашому щастю! Адже ми любимо одне одного. Я вже 5 років чекаю, а ти мені все обіцяєш. Ти з нею лише через сина. З грошима у тебе все гаразд, хороша зарплата, а сина я тобі народжу, мені вже давно час, все ж таки 30 років!
Копіювання заборонено!