– Ігоре, багажник! Відкрився багажник, зупини машину, – Марина вигукувала, але сама вже розуміла, що все пропало! Речі на ходу з багажника висипалися на трасу, і машини, що їхали за ними, напевно їх не помітили.

– Ігоре, багажник! Відкрився багажник, зупини машину, – Марина вигукувала, але сама вже розуміла, що все пропало! Речі на ходу з багажника висипалися на трасу, і машини, що їхали за ними, напевно їх не помітили.
Повернувшись з роботи додому, Ігор застав дружину на кухні, де вона накривала стіл до вечері. Він мав нелегку розмову з нею, яку він почав з фрази “Мені треба сказати тобі щось важливе”.
Дмитро приїхав увечері з роботи і повідомив дружині, що завтра їде у відрядження на тиждень. Для Олесі це не новина, бо чоловік часто їде туди у відрядження, щоправда, дня на три, а тут на тиждень. «А що так надовго, зазвичай три дні там і назад. – Ну, багато роботи, багато зустрічей потрібно провести, до вихідних приїду», – сказав Дмитро і поцілував дружину в щічку.
Заміж Олена вийшла в 18 років. Атестат в школі отримала і в ЗАГС. Любила вона Олега ще з п’ятого класу, коли вони переїхали в село і оселилися в сусідньому будинку.
Лідія Василівна вже дві години сиділа на лавці біля будинку. Потемніло, похолоднішало, а вона все сиділа і чекала на дочку. Минула ще година, а потім ще.
– Ніно, що з тобою? – схвильовано запитала Віра. – Кличу тебе, кличу, а ти не реагуєш, ніби не чуєш.
Моя мама родом із невеличкого села на Львівщини, там і живе. Стільки років приїжджаю в гості, а такого нахабства ще не бачила! Вже три місяці поруч із мамою поселилась переселенка. Марта із Куп’янського району Харківської області. Їй сільська рада житло виділила. Не минуло дня, щоб вона щось у мами не просила. То овочі з городу, то солі чи перцю до закруток, то яблук.
Я здивовано слухала чоловіка Костика і зрозуміла, що я перебуваю на атракціоні нечуваної жадібності. Він і так нам із донькою Олесею гайки затягнув – далі нікуди, але не бажає зупинятися на досягнутому. Іноді мені здається, що в глибині душі Костя мріє, щоб ми з Олесею носили на собі «маєчки» із супермаркетів та харчувалися святим духом. Він же в цей час складатиме гроші в кухоль і чахне над ними, немов Кощій.
Мені вже 74 роки, давно на пенсії. Та так важко, як цьогоріч, мені ще не було. Пенсія – 6 тисяч. А комунальні страшенно виросли. У мене вдома все на світлі – опалення, гаряча вода. От уявіть, навіть в теплу пору я вже 1500 гривень лише за електроенергію платила. Та кілька тижнів тому похолодало, почала вночі конвектор вмикати.
Світлана Андріївна розмовляла по телефону з дочкою.
Копіювання заборонено!