Я все в своєму житті спізнила: пізно вийшла заміж, пізно привела на світ сина, пізно зрозуміла, що не маю годувати дорослого чоловіка, поки він вилежується на дивані. А тепер в такій ситуації, що я ще й потребую його допомоги, бо послизнулася на вулиці і вже в гіпсі.
Іван їхав до своїх літніх батьків з важким серцем і з каменем на душі, тому що він мав повідомити їм дуже неприємну новину, від якої вони засмутяться точно.
Я вийшла заміж за Євгена після інституту, йому було тоді тридцять два роки, він мав непогану роботу і ми орендували квартиру. Попри те, що ми були далеко від його батьків, але свекруха чи не щодня прибігала в гості, спитати, як у нас справи, що приготувала їсти, який порядок. Бувало, що й сама готувала, бо ми лишали їй запасні ключі.
Наталі Олександрівні навіть у найгіршому сні не могло наснитися, що вона так рано залишиться без чоловіка.
Але минуле вертається дуже несподівано.
Здавалося, що ця пара — приклад гармонії та краси. Що ж сталося? Відповідей ніхто не знав, а телефон Олександра був постійно зайнятий або взагалі поза зоною. Навіть його мама не могла пояснити ситуацію.
– Свахо, мова йде про ваших онуків, тому я не розумію, про що ви говорите? – каже мені мама моєї невістки.
Сергій сів на лавку. Від довгої ходьби ноги трохи втомилися.
Льоня доїв котлету, акуратно підібрав з тарілки залишки пюре і подивився на дружину. Марійка сьогодні перебувала в чудовому настрої і навіть щось наспівувала, домиваючи посуд.
Оля йшла задоволена з роботи. З ранку все було як завжди: вона встала раніше за всіх, приготувала сніданок, нагодувала чоловіка та доньку. Провівши доньку до школи, поїхала на роботу.
Копіювання заборонено!