— Що будеш подавати на свято? Я звикла харчуватися добре і не буду набивати шлунок твоїми майонезними салатами, – сказала свекруха з виглядом господині.
— Нічим не здивую. Хочете святковий стіл – ставайте до плити. Або нехай ваш син приготує, – відповіла Оля, здивувавши свекруху такою різкою відповіддю. Невістка взяла сумку і вийшла, залишивши рідню в повному замішанні…
Усе почалося тиждень тому, коли на фірмі, де працював чоловік Ольги Іван, настала пора новорічних корпоративів.
Іван втомився. Чоловіка заїв побут, одноманітність. А тут така можливість розвіятися, тим паче, що дружина на тиждень поїхала до матері.
Теща Івана в сильну ожеледицю пішла в банк і звалилася просто біля банкомату, примудрившись зламати руку.
Оля поїхала до матері, щоб доглядати за нею до приїзду невістки і брата, а Іван залишився вдома, на господарстві.
Він заздалегідь оплатив свій «квиток» на корпоратив, але дружині нічого не сказав. Оля явно не схвалила б таке марнотратство чоловіка, адже нещодавно вони купили
машину в кредит.
Ольга дзвонила не часто, мабуть, теща займала весь її час своїми примхами і розмовами.
В Івана були найсміливіші плани на цей корпоратив.
Чоловік не став чекати, поки дружина йому зателефонує перша і набрав Ольгу, коли пішов до вбиральні в ресторані.
— Іване, що в тебе з голосом? – запитала стривожена Ольга, коли Іван хрипло й тихо сказав їй «Алло, Олю!»
— Захворів. З’їв щось холодне. Тебе ж немає поруч, кохана, – знайшовся Іван.
Оля переживала, але чоловік її заспокоїв: він дорослий чоловік і сам зможе впоратися, їй не варто кидати матір і терміново приїжджати додому.
— От тільки зустріти тебе завтра я не зможу, Олю. Приїжджай на таксі або побудь у мами ще кілька днів, поки я прийду до тями, – попросив її чоловік.
Ольга сказала, що приїде пізніше через брата, який затримується в дорозі. І добереться вона сама, а свого Іванка суворо просила берегти себе, випити чай із малиною і лягати спати, не сидіти за комп’ютером до глибокої ночі.
— Добре, кохана. Кхе-кхе, – сказав Іван і пішов танцювати.
Іван і Ольга познайомилися в кафе майже десять років тому. Ольга змогла розтопити лід у серці молодого чоловіка, їхні стосунки розвивалися стрімко. Іван освідчився через місяць після знайомства, але Ольга не поспішала, чекала на схвалення батька і той погодився.
Погодилася і мати Івана, сувора і принципова Маргарита Миколаївна. Майбутня свекруха приїхала до молодих з іншої країни, щоб познайомитися з Олею. Вона пробула в гостях у молодих лише два дні. Потім Маргарита приїжджала на весілля…
Маргарита ставилася до шлюбу сина скептично, думаючи, що вони розбіжаться швидко. Рік-два, максимум.
— Іване, вона тобі зовсім не пара! Ольга хороша, я не сперечаюся, але вона швидко тобі набридне. Ти звик спілкуватися з іншими дівчатами, а ця… Занадто проста для тебе. Ти ж у мене блакитної крові, а вона простачка.
Ольга їй не надто подобалася, але Іван наполягав: він кохає Олю і їм добре разом.
— Мамо, ти все одно живеш далеко. У тебе інша сім’я, є мій брат. Ось його життям і займайся, а я люблю Олю! – сказав їй Іван.
Але час минав. Маргарита немов у воду дивилася. Іван веселий, компанійський, а Оля – домашня, тиха. Погляди на ведення сімейного бюджету в них були різні, різні інтереси і друзі.
З кожним роком Іван розумів, що втомився від Ольги. Йому хочеться чогось іншого, феєрії, вогню. А з Олею навіть розлучитися було важко.
Ольга ніколи не скандалила, згладжувала кути. Але тепер у Івана на прикметі з’явилася Олена Сергіївна з бухгалтерії.
Новенька бухгалтер зводила з розуму чоловіка. Іван думав про Ольгу і про Олену. Йому було соромно перед дружиною. Але витрачати ще десять років на Олю він не хотів.
У розпал корпоративу Іван і Олена втекли від усіх і цілувалися в порожньому холі ресторану.
— Побачать, Оленко, – сказав чоловік, відриваючись від колеги.
— Ну і що? Скільки можна ховатися? Іване, я хочу, щоб ти відвіз мене додому, – прошепотіла йому Олена, витираючи сліди червоної помади в Івана на щоці.
— Як… Сьогодні? – зковтнув важкий клубок Іван.
— Так, я давно хотіла, щоб ми стали ближчими, – натякнула Олена Сергіївна.
В Івана ледь іскри з очей не посипалися від перенапруги. Він рвонув на шиї вузлик краватки, що давив, і потягнув Олену до виходу. Жінка обійняла його і пішла за Іваном до його машини.
Удень Іван прокинувся в Олени вдома. Голова паморочилася від захвату і боліла від учорашнього застілля.
— Іване, я хочу, щоб цей Новий рік ми провели разом, – промурликала Олена Сергіївна, поправляючи ковдру.
Іван хотів їй відповісти «так» моментально, але згадав про дружину.
— Оленочко… Тут така справа… До мене мама приїжджає. Я б радий, але що я їй скажу? Вона в мене суворих звичаїв. Панське виховання. Вона мене засудить за те, що загуляв у шлюбі.
— Розлучися, – буденно сказала Олена.
— Так, звісно, але після свят. Моя дружина хворіє. Руку зламала. Вона безпорадна, я її з лікарні днями забираю, – наспіх придумав відмазку Іван.
Олена Сергіївна наполягала, що хоче провести з коханим новорічні канікули. Іван погодився, сам не знаючи, як зможе виконати обіцянку.
Щодо приїзду матері він не збрехав. Ольга теж знала, що її свекруха приїде на Новий рік і тому не могла дочекатися, коли ж її брат і невістка доберуться до мами. Щойно рідня приїхала, Ольга одразу ж почала збиратися додому, до чоловіка. Оля приїхала додому сама. Якось «дотелепала» з сумками, тільки щоб не обтяжувати свого Іванка. Удома панував такий безлад, що Ольга тільки сплеснула руками. Ніколи такого свинарника в неї не було, а тут…
— Іване, а ти де?
— На роботі, Олю. Сьогодні затримаюся. Потрібно все доробити, здати на підпис. Не чекай мене і лягай спати, – заспокоїв дружину Іван.
— Добре, тільки я думала ти лікарняний візьмеш, відлежишся. Адже тобі погано, горло це не жарт.
—Ніколи, Олю! Я вдома не прибирав, хворів. Приведи все до ладу, а то завтра мама приїде в гості. Я не встиг підготуватися, вибач, – винувато сказав чоловік.
Ольга зітхнула і погодилася. Роботи по дому накопичилося стільки, немов Іван узагалі не жив у їхній квартирі, а тільки приходив, смітив і йшов. Ольга взялася розгрібати все, що накоїв чоловік. Продукти в холодильнику прийшли в непридатність. Брудний одяг валявся де попало, а робочий кейс Івана дружина знайшла чомусь у передпокої.
— Весь в роботі. Пішов на роботу, а кейс залишив, – сказала Ольга і ганчірочкою протерла знахідку.
Кейс розкрився, вміст вивалився назовні.
— А це що таке? – вимовила Ольга, піднімаючи з підлоги помаду.
Навмисно чи випадково Олена підкинула свою річ Івану, але Ольга зрозуміла, чим саме був так зайнятий весь тиждень чоловік.
Додому чоловік прийшов пізно, сказав, що втомився. Але Ольга пред’явила йому знахідку.
— Ой, Олю, ти теж придумала якісь жахи! Це на корпоративі хтось із жінок забув на столі. Толік сказав, щоб я забрав. А коли мені шукати господиню? Робити більше нічого! Викинь її, до біса! – сказав Іван.
Ольга викинула помаду, а чоловік сказав, що до нестями втомився і поспить на дивані, у вітальні.
Ольга ж не спала всю ніч. Її мучили сумніви і здогадки. Все б нічого, але холодність чоловіка і червона помада в його кейсі наводили на сумні думки.
Вранці Іван пішов на роботу, а Ользі зателефонувала її подруга Таня. Жінка запросила Ольгу відсвяткувати свята на дачі разом, великою і дружною компанією.
— Ні, Танюшо. Ми не зможемо, до нас свекруха приїжджає в гості.
— Ах, ця твоя закордонна штучка?! Оль, ну ти будеш їй прислуговувати в новорічну ніч і терпіти стару?
— Вона приїжджає всього раз на рік. Тим паче, нічого такого Маргарита не каже.
— У будь-якому разі, якщо передумаєш, то приїжджай! – сказала Тетяна.
В обід вона вийшла з дому в супермаркет. Потрібно було щось готувати, не вдарити в бруд обличчям. Свекруха дуже вимоглива, а в Олі не було сил, щоб вигадувати новорічне меню для Маргарити.
Біля під’їзду її зустріла якась жінка в чорному капелюшку і чорному пальто.
— Оля! – окликнула її Олена Сергіївна.
— Так, ви хто така? Ми знайомі? – насторожилася Ольга.
— Я колега вашого чоловіка. Прийшла по свою помаду. Я забула її у Івана в машині, – безсовісно сказала жінка.
Вона оглянула Ольгу й хмикнула
.
— Рука у вас зажила вже, як видно.
— Яка рука? – запитала Ольга, грізно дивлячись на розлучницю.
— Така! Не тримайте Івана, чуєте? Руки чи ноги у вас там зламані, але ви не маєте права утримувати Іванка і відмовляти йому в розлученні! – заявила Олена.
Ольга заніміла від подиву. Вона нічого не сказала жінці, а просто розвернулася і покрокувала назад додому.
Ольга не плакала, а розмірковувала, як же їй зіпсувати чоловікові та свекрусі Новий рік. Звісно, вона не збиралася після почутого йти в магазин, готувати салати чи вигадувати чим би таким нагодувати свекруху.
Ольга зателефонувала своїй подрузі Тані і сказала, що приїде до неї сьогодні з ночівлею. А завтра вони зможуть відзначити Новий рік разом.
— Приїжджай, розкажеш, що там у вас сталося. А ввечері поїдемо на дачу, – сказала з радістю Тетяна.
Не встигла Оля зібрати легку дорожню сумку й одягнутися, як у двері подзвонили. На порозі стояла улюблена свекруха Маргарита Миколаївна.
Жінка пройшла до хати, сухо вітала невістку. Побачивши розкидані на ліжку речі Ольги, Маргарита тільки хмикнула. Вона поставила валізу в передпокої, переступила домашні капці Ольги, що стояли тут же, і пройшла до кухні.
— Олю, де Іван? Він не зміг мене зустріти, – невдоволено сказала свекруха.
— Не знаю де він, зателефонуйте й дізнайтеся, – кинула Ольга у відповідь.
Ольга збирала сумку, не звертаючи уваги на Маргариту, яка розгулювала квартирою. А свекруха ніби з перевіркою приїхала.
Вона була не в гуморі й за звичкою почала одразу ж критикувати все, що потрапляло їй на очі.
— Оля, я була не права щодо тебе. Ти не тільки простачка, а й ледарка. Могла б краще піклуватися про мого сина.
Ольга мовчки накинула пальто і взяла сумку в руки. А Марго не вгамовувалася.
— Потрібно було замовити столик у ресторані. Навіть не уявляю, чим же ти здивуєш нас на Новий рік? Я панської статі, звикла харчуватися добре і не буду набивати шлунок твоїми салатами, – сказала свекруха, не помічаючи, що Ольга взувається в передпокої.
— Нічим не здивую. Хочете готувати – ставайте до плити. Або син ваш нехай готує, – відповіла Оля своїй зарозумілій свекрусі. – Новий рік я відзначу в приємнішій компанії. Щасливо залишатися!
Оля взяла свою сумку і вийшла з дому. Маргарита була збентежена. Такого сюрпризу на Новий рік вона вже точно не очікувала. Не очікував сюрпризу і її син, Іван, який зараз повертався з роботи до себе додому.
Оля йшла засніженою вулицею до таксі, що чекало на неї. Внутрішньо вона раділа щоразу, коли згадувала перекошене від подиву обличчя свекрухи.
— Здивувати я її повинна! Теж мені, знайшлася панянка, – думала про себе Оля, називаючи таксистові адресу подруги Тетяни.
Машина рушила, і Оля знову уявила, як її чоловік Іван прийде додому, де немає готової їжі. З іншого боку, у нього ж є колега з червоною помадою. Можливо, вона приготує вечерю для Маргарити Миколаївни та Івана? Але готувати нічого Олена не збиралася.
Маргарита зустріла сина в порожній квартирі і розповіла, як нахабна невістка наговорила їй гидот і поїхала невідомо куди на таксі.
— Невже, вона дізналася? – почухав потилицю Іван.
— Дізналася що? Іван, ти завів когось, я не зрозуміла? Знову чергову простолюдинку?! – не витримала Маргарита Миколаївна.
— Мамо! Не починай! Якщо Оля пішла, то хто кредит за машину платитиме? Він же на неї оформлений! Потрібно її швидше повернути. Куди вона могла піти? Вона нічого не сказала? – стогнав Іван, бігаючи по квартирі.
Маргарита тільки невдоволено стиснула губи. Вона вже вирішила, що поїде до подруги зустрічати Новий рік. Маргарита зателефонувала своїй дорогій Сонечці, і ще раз похвалила себе за те, що звикла мати запасний варіант про всяк випадок. Іван дивився повз матір. Він міг, звісно, тепер сміливо їхати до Олени Сергіївни, але розлучення зараз було б зовсім недоречним.
Іван марно набирав номер дружини, а Маргарита Миколаївна підійшла до сина з валізою в руках і сказала:
— Іване, я поїду до подруги. Зупинюся краще в неї, там і відзначу свята. Раптом твоя божевільна дружина повернеться. Не хочу псувати собі свято.
Вона викликала таксі і поїхала, залишивши сина одного у квартирі з порожнім холодильником. Не стане ж потомствена панянка до плити у квартирі своєї
невістки?!
Ольга поїхала відзначати Новий рік до подруги і не збиралася спілкуватися з чоловіком. Скільки б не дзвонив Іван, дружина йому не відповідала.
Ольга планувала зіпсувати свята невірному чоловікові, а повернутися додому збиралася лише після свят. Далі буде розлучення…
Іван усе розумів. Він зателефонував дружині ще, а потім і сам поїхав з їхньої квартири.
Як і хотіла Олена, цей Новий рік вони відзначали з колегою разом.
— Любий, а ти чому тут? – запитала хитра жінка, відчинивши двері.
— Не можу без тебе. Пустиш?
— Проходь. А як же дружина?
— Ми будемо розлучатися, – сухо відповів Іван, знімаючи куртку в передпокої.
— Та ти що! – зіграла здивування Олена.
Вона не сказала чоловікові, що приходила додому і зустрічалася з його дружиною, а Іван не сказав, що Ольга поїхала кудись і тепер він переживає, що дружина забере в нього новеньке авто.
Наступного дня Олена перейшла до рішучих дій, бо бачила, що Іван думками десь далеко, не з нею.
«Може, він кохає дружину, а мені просто голову морочить?» – подумала жінка.
—Іване, ми будемо жити разом? – запитала Олена.
— Так, але не тисни на мене. Я все вирішу, Оленка. Дружина ж хворіє, рука в неї. Я й так утік з-за столу, можна сказати, – сказав Іван.
— Іване, чому ти брешеш?! Я бачила твою дружину, говорила з нею. Я помаду тобі в кейс підкинула, щоб вона знайшла! І ти мені кажеш, що в неї перелом? Та вона здорова!
— Ах, ось як… Навіщо ж ти?! Ох, Олена, Олена! Ти все зіпсувала, – сказав у серцях Іван і почав збиратися йти.
Він планував вирішити питання з дружиною мирно, просив пробачити і дати йому шанс, коли Ольга повернулася додому.
Але Ольга сказала, що все зрозуміла.
— Я витратила стільки років, намагалася подобатися твоїй мамі, а ти мені відплатив зрадою. Іване. Не пробачу! – заявила Оля.
Іван обурювався, але робити нічого. Розлучення оформили досить швидко. майно розділили і все на цьому.
Ольга перебралася ближче до матері, купила квартиру, а от Іван поневірявся між квартирою Олени та орендованим житлом.
Одружуватися він не збирався, і незабаром вони з Оленою розлучилися на цьому ґрунті.
Іван хотів перебратися до матері, але й та йому відмовила.
— Іване, ти зі своїми дурними замашками будеш мене ганьбити перед чоловіком і моєю сім’єю. Я тебе люблю, але краще живи як жив, синку, – сказала йому Маргарита Миколаївна.
Іван так і залишився на орендованій квартирі, через нерозумне ведення бюджету більшу частину коштів від розподілу майна чоловік промотав. А жінки…
Їх Іван тепер остерігався і тримав дистанцію у стосунках. Про всяк випадок.